Андрій Романович

Техніка мене, як і будь-якого хлопчака, цікавила змалечку. Мій дядько часто щось паяв і мені завжди було цікаво на таке дивитись. То для мене було спочатку десь як медитація: запах каніфолі і потріскування сплаву на кінці паяльника, точні неквапливі рухи дядькових рук, польське радіо на фоні. А найбільша магія - це коли щось розібране на детальки чи поламане починало працювати і перетворювалось у функціональну річ. Для мене малого то було диво з див.

Вже потім я почав допитувати в дядька, що і до чого, чому так, а не по-іншому, тож раз за разом розумів все більше і почав пробувати щось робити сам. Логічним продовженням такого хоббі були два роки, під час яких я відвідував тернопільський гурток юного техніка, де я спаяв свій перший прилад – аудіопідсилювач до CD-плеєра. То був 8 і 9 клас.

А от вже у 10 і 11 я паралельно з навчанням працював на фірмі «Тернава-Сервіс» - ремонтував побутову, теле-, радіо-, відеотехніку, кондиціонери – люди різне приносили, чого я там тільки не ладнав. Якщо розумієш функціонал діючих елементів, то різниця вже невелика в тому, що саме паяти, до того ж гарно відточив навики і набрав швидкості в оперуванні з цими речами.

Наступним кроком до улюбленої справи був місцевий технічний коледж ім. І.Пулюя і навчання там на спеціальності «ремонт та обслуговування побутової електротехніки» - як можна зрозуміти, вектора я тримався міцно. То був гарний, практично безтурботний період: більшість часу спілкуєшся з однодумцями, у вас одне на всіх захоплення, разом навчаєтесь, відпочиваєте, разом берете якісь замовлення «на дім», щось собі там паяєте гуртом, маєте собі з того невеликі та все ж кошти.

Але у 2008р моє навчання закінчилось і настав час шукати щось серйозніше заради фінансової самостійності, таким чином я став відповідати за пожежну безпеку в місцевому ТРЦ «Подоляни». То є величезне за площею двоповерхове приміщення з силою-силенною торгових точок і рядів – роботи мало не було ніколи.

Якийсь час працював у компанії, що займалась виготовленням безперебійних блоків живлення для великих фірм. Десь на цьому етапі мене, крім технічної складової процесу праці, почала цікавити організаційна і фінансова. Замовлення приходили від підприємців, а вже не від фізичних осіб і я поставив собі за мету розібратись як працює ринок, щоб пожати його за ту «невидиму руку». Час для таких ментальних пошуків був не найсприятливіший, ринок стагнував у посткризовій фазі, проте ті «уроки життя» засвоювались дуже швидко і надовго.

Щоб закріпити практикою ці знання я влаштувався менеджером з продажів на ще одну фірму. То була, власне, перша точка дотику з опалювальним обладнанням, так як фірма була національною мережею представництв, що торгували польськими твердопаливними котлами SAS. Працював там декілька років, поки не зрозумів, що вже гарно ознайомився з асортиментом устаткування, варіаціями модельних рядів і впевнено почуваюся у сфері продажів.

За той період я почав набагато більше спілкуватись з батьком і тепер вже не лише на якісь побутові теми, а й на професійні і в мене загорілись очі – захотілось займатись чимось разом. Але сказати завжди легше, ніж зробити, бо мав за якнайменший час вивчити технічну базу, яку батько опановував роками. Це був виклик. Можливо то було надто амбітно, але хотілось відразу бути нарівні з ним, бути партнером, а не підсобником. Зрозуміло, що для того потрібно було багато опрацювати, але я бачив, чим можу бути корисним.

Схеми і креслення я любив і вмів робити, тож і вирішив продовжити в цьому керунку – поїхав здобувати другу освіту до Львова у комп’ютерну академію ШАГ. Поставив собі за мету оволодіти графічним дизайном і опанувати власне графічні редактори, щоб могти без зайвих клопотів робити креслення по розрахункам до опалювального обладнання.

Навчання-навчанням, але й працював теж – почали ми з батьком етап «припасовування» одне до одного в професійному плані із відкриття спільного інтернет-магазину по продажу котлів, радіаторів, труб та ін. під назвою Мirage Мarket. Окрім того я встигав ще й фітнес-тренером підпрацьовувати навіть – ну дуже активний і різнопланово насичений період життя був.

А у 2013 ми створили SYNERGY – те, до чого ми так довго йшли і чого так довго прагнули. Для нас це дійсно було втіленням заповітної мрії: не працювати на когось, не підлаштовуватись, створювати щось самим і бути впевненим, що робиш це грамотно і якісно. Так, праці ще багато, але наразі взятий потужний старт на багато років і ми цим пишаємось.