Роман Іванович

Почалось все у 1987, коли мене поставили перед вибором – переводитись на флот у Владивосток або ж повертатись додому в Тернопіль, так як Калінінградський флот тоді припинив існування і служити на ньому я більше не мав змоги. Знав, якщо оберу Владивосток, то вже звідти не повернусь, а тут ще й молода дружина чекала. Мені було всього 22 роки і може я тоді ще не надто багато розумів у житті, але поняття того, що хочу бути і працювати на своїй землі вже сформувалось.

Коли я повернувся у рідні краї, бажання мати «натуральну» професію мені привив мій батько, Іван Йосипович. Він сам був столяром, начальником цеху. Завжди казав, що ні голова, ні руки не мають лінуватись. Саме з такою настановою я поїхав навчатись у Дніпропетровську індустріальну академію, щоб дістати спеціальність інженера-теплотехніка. Зірок з неба там не хапав, мав 4-5 але здобув чудову теоретичну і практичну базу в галузі, яка потім стала справою всього життя.

Після навчання треба було годувати сім’ю (вже мав на той час малого Андрія), та й сам сидіти без діла не планував, то пішов на Тернопільський комбайновий завод токарем а потім слюсарем на одну з котелень міста. Друге було добре тим, що мав відношення якраз до парових котлів і вивчив все в них до найтонших деталей, бо сам крутив гайки, свердлив дірки і т. д. Там же і отримав перший досвід управління людьми, коли перевели в майстри. То було гарним закріпленням знань після вишу та все ж в результаті звільнився звідти, бо державна робота – то є державна робота.

Першим «приватником», з яким спробував працювати була фірма «ВЛАДНАСТ». Тоді вони ще не брались за великі замовлення, бо лише вийшли на ринок. Саме з ними я взявся за свій і їх перший серйозний проект – систему опалення тернопільського ЦУМу.

Але амбіції взяли своє – хотілось більше серйозних замовлень, тож, не довго думаючи, я влаштувався у компанію, що мала філії по всій країні і чудову клієнтську базу – «Комфорт-Сервіс». То був надзвичайно продуктивний період для мене – в рамках компанії виконував замовлення для таких гігантів як Cersanit (технологічне оснащення котельні), Велика Кишеня (встановлення руфтопів – дахових кондиціонерів), найбільшого вітчизняного гольф-клубу GolfStream (встановлення системи опалення і водопостачання),Toyota (встановлення системи опалення) і низки інших. Керівництво визнало мене найкращим спеціалістом фірми, я робив те, що люблю і найкраще вмію, клієнти залишались задоволені – кращого і не побажаєш. І все би так і тривало, якби не наступив 2008 рік з його економічною кризою і першим відчутним для всіх стрибком валют. Компанія розпалась і довелось шукати якісь нові варіанти виходу зі становища.

Таким варіантом стала праця у «Stellar». Довелось трохи перепрофілюватись, так як фірма займається логістикою сокових концентратів, опанувати нову і складну технологічну базу. З цим завданням я впорався та й нарікати не мав на що, але зрештою зрозумів, що це не моє і продовжив пошуки.

А результатом цих пошуків був перелік середніх та малих замовлень, то було затишшя, може навіть період якогось особистого відпочинку і «вільного плавання» - ринок був на дні, підприємці в складному становищі, при таких умовах працювати важко. Але залишились набуті роками праці професійні знайомства, залишилась репутація, розуміння галузі, залишились навики роботи і бажання їх застосовувати. А коли працювати і не вішати носа, то завжди досягнеш бажаного, як показує практика. Так і сталось – я отримав своє власне велике замовлення, проект котельні для Микулинецької броварні.

Після того мені відкрилось «друге дихання» і я подався у Київ, на Клавдієвський експериментальний завод, де працюють серйозні експерти у галузі теплової енергетики. Разом із ними мав багато цікавих замовлень, наприклад теплогенератор для ВІННІФРУТ, але найціннішим здобутком тієї співпраці безумовно був досвід і нові знання. Там я зрозумів, що вдосконаленню технології твердопаливних теплогенераторів не може бути якихось меж і вирішив власне суто цим і зайнятись але вже в рамках своєї власної компанії.

Так і виникла ідея разом із своїм сином, який на той момент вже гарно розбирався в технології відкрити сімейну компанію. Спочатку зайнялись елементарним щоб підігнати навики менеджменту і управління власною справою і фінансами: продавали котли, радіатори, інші комплектуючі під назвою Мirage Мarket.

SYNERGY ми заснували у 2013 вже будучи свідомими всіх найменших елементів процесу: ведення перемовин із партнерами, розрахунку потужностей і створення найоптимальніших систем, виготовлення обладнання, встановлення і відлаштування його на підприємствах ну і звісно ж супровід і сервіс. На словах то видаєтья не дуже чимось важким, але не практиці то не зовсім так, до цього довго йшлось.

Вже під цим брендом ми виготовили (...) для молокозаводу Альма-Віта і (...) для Молокії.

Всю цю довгу історію можна і не перечитувати звісно, але хочеться бути відвертим і щирим до людей, хочеться пояснити, що для мене SYNERGY то не просто забаганка, а результат років копіткої праці, постійного вдосконалення, терпіння і віри у те, що можу створювати щось дійсно корисне. Для мене це не просто слова, це те, чим я живу.